ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ГАЙД 2024
Ми представляємо детальний огляд ключових секторів української економіки. Ці сектори є критично важливими для національного розвитку та мають значний глобальний потенціал. Інвестиції в ці галузі сприятимуть всебічному зростанню економіки та розвитку суміжних секторів.
Поєднання потужної міжнародної підтримки, перспектив вступу до ЄС та глобальних економічних тенденцій створюють оптимальне середовище для інвестицій в Україну. Потреби в реконструкції, підкріплені значною фінансовою підтримкою, відкривають значні можливості для інвесторів.
Для тих, хто хоче дізнатися більше про економіку України та її сектори. Отримайте інформацію про загальний економічний стан і основні галузі.
У 2022 році ВВП України скоротився на рекордні 28,8% через неспровоковану агресію Росії, але у 2023 році вражаюче відновився, показавши зростання на 5,3% завдяки коригуванню політики, зокрема призупиненню дії регуляторних актів, переміщенню бізнесу та інвестиціям в енергетичну інфраструктуру.
Відновлення, якому сприяли стабільне енергопостачання та сприятливі погодні умови, призвело до зростання споживання домогосподарств на 7,2% та збільшення валового нагромадження основного капіталу на 52,9% завдяки інвестиціям в оборону та інфраструктуру. Однак зростання імпорту на 8,5% та падіння експорту на 5,4% сповільнили загальне зростання ВВП.
Однак економічне піднесення було стримане зростанням імпорту на 8,5%, зумовленим зростанням споживчого та інвестиційного попиту, а також падінням експорту на 5,4%. Ці зрушення підкреслюють постійні виклики та стійкість української економіки в умовах триваючих несприятливих умов.
Станом на початок 2024 року Україна зазнала значних збитків через повномасштабну агресію Росії: за оцінками Світового Банку, збитки, завдані інфраструктурі та будівлям, становлять $152,5 мільярда. До ключових постраждалих секторів належать житлово-комунальне господарство, транспорт, торгівля, промисловість, енергетика та сільське господарство, причому найбільших руйнувань зазнали Донецька, Харківська, Луганська, Запорізька, Херсонська та Київська області. Економічні втрати, включаючи порушення економічних потоків і додаткові витрати, пов’язані з війною, такі як розбирання завалів, оцінюються у понад $499 мільярдів.
Реконструкція та відновлення створюють значні виклики та можливості, які оцінюються у понад $486 мільярдів. Це включає $278 млрд на реконструкцію і $208 млрд на заходи з відновлення, такі як відновлення виробництва і послуг. Основні потреби визначені у житловому будівництві ($80 млрд), транспортній інфраструктурі ($74 млрд), промисловості та торгівлі ($67,5 млрд), сільському господарстві ($56 млрд) та енергетиці ($47 млрд), причому ціни на енергоносії продовжують суттєво зростати.
Агресія Росії спочатку зупинила приплив іноземних інвестицій в Україну. Однак уже в 2023 році іноземні інвестиції почали відновлюватися, і в економіку надійшло майже $4,3 млрд ПІІ. Значна частина цих інвестицій надійшла від іноземних суб’єктів господарювання, які вже були присутні в Україні. Крім того, Україна відзначилася відновленням інтересу нових іноземних інвесторів, що сприяло залученню майже $0,7 мільярда.
У цьому розділі детально описано ефективні стратегії України у трьох критично важливих сферах – антикризові заходи, програми реформ та перспективи приватизації – з метою зміцнення економічної стабільності та зростання в складних умовах.
Початкові кроки включали стабілізацію фінансової системи за допомогою фіксованого обмінного курсу та валютних обмежень, що має вирішальне значення для підтримки бізнесу та домогосподарств під час інтенсивних геополітичних потрясінь. Ці заходи постійно адаптуються для підвищення економічної стійкості.
За підтримки значної міжнародної фінансової допомоги, в тому числі програми ЄС «Український Фонд», Україна впроваджує масштабні реформи, спрямовані на покращення бізнес-середовища та наближення до стандартів ЄС, що має вирішальне значення для використання цієї підтримки з метою сприяння економічному відновленню та стабільності.
Стратегічна оптимізація та приватизація державних активів спрямовані на покращення управління та залучення інвестицій, з акцентом на отримання значних доходів та ефективне управління ресурсами для зміцнення загальної економічної стабільності.
З початком повномасштабної війни Національний банк України (НБУ) зафіксував обмінний курс гривні та запровадив валютні обмеження для стабілізації фінансової системи та підтримки бізнесу і населення. Багато обмежень скасовуються або змінюються в рамках стратегії НБУ, спрямованої на підвищення гнучкості обмінного курсу та повернення до інфляційного таргетування, залежно від економічних умов. Це включає потенційний дозвіл іноземцям переказувати дивіденди за кордон під впливом інфляції, рівня резервів та відсоткових ставок. Заходи НБУ узгоджуються з контрольними показниками МВФ, зосереджуючись на мінімізації курсових диспропорцій та розширенні можливостей для ділової торгівлі та інвестицій.
Україна отримала значну фінансову підтримку для підтримки своєї економіки, включаючи програму розширеного фінансування МВФ у розмірі $15,6 млрд та програму Європейського Союзу «Механізм Розширеного Фінансування для України» на суму 50 млрд євро, спрямовану на бюджетну підтримку та інвестиції у пріоритетні сектори економіки.
Водночас Україна просуває реформи, спрямовані на покращення бізнес-середовища та приведення його у відповідність до стандартів ЄС, що має вирішальне значення для отримання повної фінансової підтримки. Ключові реформи включають дерегуляцію бізнесу та приведення державних закупівель у відповідність до стандартів ЄС, причому 60% із запланованих 156 реформ очікується реалізувати до 2024 року.
Станом на 2024 рік Україна скоротила кількість державних підприємств (ДП) з 3 293 до 1 058, зосередившись на стратегічних секторах, таких як енергетика, інфраструктура та оборона. У банківському секторі більше половини активів також перебувають у державній власності. Водночас, близько 15 000 комунальних підприємств працюють у сфері охорони здоров’я та житлово-комунального господарства. Мета полягає в оптимізації та підготовці цих активів до приватизації у 2024-2027 роках, покращенні управління відповідно до рекомендацій ОЕСР.
Фонд державного майна (ФДМУ) планує продати 19 великих та 1 344 малих об’єктів у 2024 році, маючи на меті отримати від цих продажів 4 мільярди гривень. Крім того, 735 об’єктів, що перебувають під санкціями, підготовлені до продажу на аукціоні, що представляють значні інвестиційні можливості. У сфері управління земельними ресурсами держава планує передати в оренду близько 700 000 гектарів, що потенційно може генерувати до 7 мільярдів гривень щорічно через прозорі онлайн-аукціони, починаючи з 2024 року.
КЛЮЧОВІ СЕКТОРИ
Наша стратегія галузевого розвитку зосереджена на ключових галузях, які мають як національне значення, так і глобальний потенціал. Спрямовуючи ресурси та зусилля в ці галузі, ми прагнемо стимулювати всебічний економічний розвиток та зміцнення суміжних галузей. Ці галузі були обрані з огляду на їхній значний внесок в економіку України, глобальну конкурентоспроможність, а також високий потенціал для швидкого розвитку та залучення інвестицій.
Більше того, Україна має потенціал стати лідером ЄС у певних секторах, ефективно замінюючи імпорт з Росії та Китаю. Цей стратегічний фокус не лише підтримує внутрішнє зростання, але й позиціонує Україну як конкурентоспроможного гравця на міжнародній арені.
АГРОПРОДОВОЛЬСТВО
Агропродовольчий сектор України з прогнозованим потенціалом врожаю 130-150 млн тонн на рік у постконфліктний період, порівняно з 81,6 млн тонн у 2023 році, відіграє вирішальну роль у світі, експортуючи сільськогосподарську продукцію на суму $22,1 млрд у 2023 році. Країна є провідним постачальником, на частку якого припадає 43% світового виробництва соняшникової олії, 19% ріпаку, 13% кукурудзи та 7% пшениці. Україна управляє близько 26,5 мільйонами гектарів високорозвинених орних земель, рівень розораності яких значно перевищує середні показники по ЄС.
Інвестиційні можливості в цьому секторі розширюються, особливо після скасування багаторічного мораторію на продаж приватних сільськогосподарських земель, що відновило ринок і призвело до зростання цін на 18,8% у 2024 році.
Стратегічні інвестиції спрямовані на відновлення пошкоджених активів, зосередження на продукції з вищою доданою вартістю та посилення експортного потенціалу. Сектор також досліджує інновації в галузі біопалива та точного землеробства, використовуючи дрони та датчики для підвищення ефективності, що представляє значний потенціал для зростання та інвестицій.
ТРАНСПОРТ І ЛОГІСТИКА
Транспортно-логістичний сектор України має вирішальне значення для її експортно-орієнтованої економіки, використовуючи своє стратегічне розташування з доступом до шести сусідніх країн, Чорного моря та річки Дунай. Незважаючи на серйозні виклики, спричинені війною, яка призвела до падіння ВВП на 28,8% та збитків інфраструктурі на $33,6 млрд, Україна планує інвестувати $73,7 млрд у відновлення та модернізацію протягом наступного десятиліття.
Військові потрясіння змінили транспортну динаміку, зокрема, збільшили обсяги вантажоперевезень через порти Дунаю та вплинули на залізничні та морські потужності. У 2023 році експортні залізничні перевезення склали 148,4 млн тонн, тоді як автомобільні та морські вантажоперевезення також продемонстрували значну активність, незважаючи на спад. Майбутні стратегії зосереджені на модернізації логістичної інфраструктури, інтеграції з мережею TEN-T ЄС, приведенні залізничних стандартів у відповідність до стандартів ЄС та вдосконаленні портових послуг для зміцнення позицій України у світовій торгівлі.
ЕНЕРГЕТИКА
Україна має значний потенціал відновлюваної енергетики, який раніше був одним з найбільших у Європі, з можливостями до 874 ГВт, у тому числі 250 ГВт від морського вітру. Через війну сектор зазнав $56,2 млрд збитків, що вимагає $50,5 млрд на реконструкцію. Довоєнна енергетична інфраструктура України включала 13,8 ГВт атомної енергетики та значні потужності наземних вітрових, сонячних і гідроелектростанцій.
Країна також володіє величезними запасами природних ресурсів, таких як природний газ і вугілля, достатніми для задоволення внутрішніх потреб і сприяння експорту до ЄС.
Майбутні плани включають використання великих газових сховищ, будівництво невеликих незалежних електростанцій та місцеве виробництво енергетичних компонентів, таких як сонячні панелі та накопичувачі енергії. Ці ініціативи мають на меті зменшити залежність Європи від російських енергоносіїв та підвищити стійкість і незалежність енергетичного сектору України.
ВОДЕНЬ
До 2030 року ЄС планує досягти 10 мільйонів тонн виробництва та імпорту відновлюваного водню, а Україна є його стратегічним партнером. Велика кількість відновлюваних джерел енергії, безвуглецева гідроенергетика, ядерні потужності та розгалужена мережа трубопроводів дозволяють Україні ефективно постачати водень до Центральної Європи. Воднева стратегія ЄС та план України виробляти до 2,5 млн тонн на рік до 2050 року підкреслюють цей потенціал.
Велика земельні ресурси України та низький рівень спротиву до реалізації проєктів у сфері відновлюваної енергетики уможливлюють сприяють масштабному виробництву водню. До 2030 року Україна може постачати 1,5 млн тонн водню щорічно до Центральної Європи за ціною 5 євро/кг H2. Це створює значні інвестиційні можливості з потенційною прибутковістю 10-20%, виходячи з ринкових цін у Центральній Європі.
ЗЕЛЕНА СТАЛЬ
Чорна металургія, важлива для економіки України, сильно постраждала від війни, і її внесок в експорт значно скоротився. До конфлікту у 2021 році цей сектор згенерував €20,1 мільярда, що робило Україну одним із найбільших світових експортерів залізної руди та чавуну. Однак у 2022 році обсяги виробництва різко впали: видобуток залізної руди скоротився на 40%, чавуну – на 70%, аналогічне падіння відбулося і з виробництвом готової сталі.
На фоні зусиль ЄС щодо декарбонізації сталеливарної промисловості до 2030 року Україна має можливість скористатися цими змінами, розвиваючи зелений ланцюг вартості заліза та сталі завдяки своїй високоякісній залізній руді, потенціалу для виробництва безвуглецевої енергії та близькості до Європи. Це узгоджується з підвищенням ціни на CO2 в ЄС і суворішими політиками щодо викидів, що робить Україну потенційним ключовим постачальником гарячого брикетованого заліза (ГБЗ) для Європи.
КРИТИЧНА СИРОВИНА
Україна багата на критично важливу сировину (КВС), необхідну для зеленої енергетики та технологій, і володіє родовищами 22 з 34 визначених в ЄС критично важливих мінералів. Це позиціонує Україну як стратегічну альтернативу залежності від Китаю та Росії. Меморандум про співпрацю з ЄС 2021 року має на меті інтеграцію цих матеріалів у європейські ланцюги вартості батарей та дослідження партнерства з США в галузі титану.
З потужною гірничодобувною екосистемою, яка до війни генерувала понад 6% ВВП, та сильною технічною базою, Україна була однією з 10 найбільших країн-виробників КВС у світі. Цей досвід може допомогти Україні зайняти ключові позиції в секторах електромобілів та акумуляторів, що відповідає європейським зусиллям з диверсифікації постачання КВС. Українські ресурси літію, графіту та титану сприятимуть інтеграції України у глобальні ланцюги вартості, підтримуючи безпеку постачання КВС для Європи.
ЖИТЛО, РЕКОНСТРУКЦІЯ ТА БУДІВЕЛЬНІ МАТЕРІАЛИ
Україна стикається зі значними потребами у відновленні житла, яке оцінюється у $80,3 млрд на період з 2024 по 2033, оскільки понад 10% житлового фонду, що зачіпає майже 2 мільйони домогосподарств, було пошкоджено або зруйновано. Загальні потреби сектору, включно з водопостачанням та водовідведенням, становлять $22,5 млрд через значні пошкодження, завдані під час війни. Зусилля з відновлення поширюються також на муніципальні послуги, що потребують додаткових $11,4 мільярда.
У будівельному секторі прогнозовані післявоєнні обсяги, як очікується, перевищать довоєнний показник у $6,6 млрд, незважаючи на дефіцит скла, ПВХ, цементу та бетону. Місцеве виробництво може задовольнити більшість потреб, пропонуючи інвестиційні прибутки в районах з недостатньою пропозицією. Уряд, який продовжує реконструкцію в умовах військових дій, планує надати пріоритет місцевим матеріалам, щоб обмежити імпорт, позиціонуючи себе як основного споживача на ринку в найближчі роки.
ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ ТА МЕДИЧНИЙ СЕКТОРИ
З 2016 по 2021 рік фармацевтичний ВВП України зріс з $0,8 млрд до $1,8 млрд, але зіткнувся зі спадом у 2022 році. Відновлення у 2023 році показало збільшення виробництва на 27,3% до $1,4 млрд, незважаючи на падіння експорту на 24,3% та зменшення імпорту на 38,7% у попередньому році.
Вторгнення серйозно вплинуло на медичну інфраструктуру України, пошкодивши 1 389 і зруйнувавши 186 медичних закладів до середини 2023 року. До липня 2023 року були проведені значні відновлювальні роботи: 343 об’єкти були повністю відновлені, а ще 414 – частково відремонтовані. Майбутнє зростання у фармацевтичному секторі очікується завдяки приведенню українського законодавства у відповідність до стандартів ЄС та налагодженню партнерських відносин з міжнародними організаціями, підвищенню конкурентоспроможності та присутності на ринку.
ІКТ ТА ЦИФРОВИЙ СЕКТОР
Незважаючи на повномасштабне вторгнення, український сектор ІКТ відзначився тим, що збільшив свій експорт до понад $6 мільярдів у 2022 році, незважаючи на прямі збитки та потреби у відновленні на загальну суму понад $9 мільярдів до кінця 2023 року. Завдяки державній політиці, зокрема відмові від призову ІТ-працівників до армії та наданню податкових пільг, сектор продовжував експортувати послуги, навіть коли багато компаній перемістилися в інші регіони.
З 2015 по 2023 рік ІКТ-індустрія України зросла більш ніж удвічі, зробивши внесок у ВВП на рівні 4% ($6,7 млрд) та згенерувавши майже $1 млрд податків у 2023 році. Експорт ІТ-послуг зріс на 196% у період з 2017 по 2022 рік, що свідчить про високу глобальну конкурентоспроможність. У 2023 році провідні комунікаційні компанії інвестували $444 мільйони, а загальний обсяг інвестицій в інфраструктуру сягнув $516 мільйонів. Незважаючи на виклики, 74% компаній повідомили про стабільний або збільшений дохід у 2023 році, що підкреслює стійкість сектору та його вплив на економіку.
ПРАКТИЧНА ІНФОРМАЦІЯ ТА КЛЮЧОВІ ДАНІ ДЛЯ ІНВЕСТОРІВ
Основна інформація для іноземних інвесторів про бізнес-середовище в Україні. Посібник містить інформацію про режим в’їзду для іноземних громадян, рекомендації щодо створення бізнесу, а також детальну інформацію про інвестиції та оподаткування. Посібник охоплює широкий спектр тем – від обмежень інвестиційної діяльності, наслідків воєнного стану, санкцій та контролю за рухом капіталу до регулювання права власності на землю. Також надається огляд системи оподаткування бізнесу в Україні для підтримки ефективного інвестиційного та операційного планування.
Порядок в’їзду іноземних громадян в Україну пропонує унікальні можливості для зовнішніх інвесторів брати участь в економіці. Іноземні громадяни, які легально проживають в Україні, як правило, користуються тими ж правами, що й громадяни України, за винятком певних політичних прав, таких як право голосу. Ті, хто планує відвідати Україну або вести бізнес в Україні, повинні перевірити візові вимоги, що застосовуються до їхньої ситуації. Українські візи поділяються на наступні категорії:
Зазначається, що іноземні громадяни окремих країн користуються перевагами безвізового в’їзду для приватних, короткострокових поїздок, тобто їм не потрібна віза для в’їзду в Україну терміном до 90 днів кожні 180 днів. Повний перелік країн, які надають право своїм громадянам на короткостроковий безвізовий в’їзд, можна знайти на сайті Міністерства закордонних справ.
Для довгострокового перебування іноземні громадяни повинні отримати посвідку на тимчасове проживання, яка необхідна для таких цілей, як освіта та працевлаштування. Ті, хто бажає отримати довгострокову візу або дозвіл на тимчасове проживання, повинні отримати консультацію спеціаліста і ретельно підготуватися, щоб відповідати всім імміграційним вимогам. Для отримання інформації про отримання посвідки на тимчасове проживання відвідайте Державну міграційну службу України.
Інвестори, зацікавлені в офіційному оформленні своїх бізнес-операцій в Україні, мають кілька варіантів організації. Вони можуть обирати з широкого спектру юридичних осіб, таких як товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) або акціонерні товариства. Крім того, вони можуть здійснювати діяльність через представництва.
ТОВ є найбільш поширеною формою ведення бізнесу в Україні завдяки своїй гнучкості та економічній ефективності. ТОВ може бути засноване фізичними або юридичними особами, як іноземними, так і українськими, без максимального обмеження кількості засновників. Мінімальний статутний капітал не вимагається, однак засновники повинні повністю сплатити початковий капітал протягом шести місяців з моменту реєстрації. Реєстрація зазвичай займає один робочий день, є безкоштовною і може бути здійснена за допомогою довіреності.
Відкриття представництва є ще однією поширеною практикою серед іноземних інвесторів. Представництво є підрозділом іноземної компанії, а не окремою юридичною особою. Воно управляється керівником, призначеним іноземною компанією, і повинно бути зареєстроване як постійне представництво для здійснення комерційної діяльності. Хоча реєстрація займає більше часу і є менш регульованою, ніж реєстрація ТОВ, вона пропонує певні податкові переваги, такі як включення витрат безпосередньо до витрат іноземної компанії.
Іноземні інвестиції в Україні охоплюють широкий спектр видів діяльності. Підприємства з-за кордону, які бажають вийти на український ринок, мають кілька варіантів, включаючи встановлення місцевої присутності шляхом створення нової юридичної особи, придбання акцій, участі в угодах з активами або укладення угод з місцевими партнерами.
Багато обмежень, що впливають на іноземних інвесторів в Україні, виникають через війну, що триває. Відповідно, спеціальні заходи, такі як режим воєнного стану, санкції та контроль за рухом капіталу, були запроваджені для сприяння безперебійному функціонуванню економіки у воєнний час відповідно до національних інтересів. Ці обмеження є горизонтальними, тобто застосовуються однаково до всіх інвесторів незалежно від їхньої національності.
Крім того, іноземні інвестори повинні знати про інші ключові обмеження, такі як регуляторні та ліцензійні вимоги, що регулюють певні види економічної діяльності, а також обмеження на володіння землею.
Іноземні інвестори, які ведуть бізнес в Україні, зобов’язані дотримуватися положень воєнного стану, що передбачає певні коригування у веденні бізнес-діяльності в умовах війни. Основні зміни включають:
- Зобов’язання дотримуватися місцевих законів про комендантську годину та дотримуватися протоколів безпеки у випадку надзвичайних ситуацій, щоб забезпечити безпеку своїх працівників та зацікавлених сторін.
- Запровадження мобілізаційних правил, згідно з якими українські працівники можуть бути призвані на військову службу.
- Компанії, що займаються «критичною» економічною діяльністю, можуть мати можливість зберегти певний відсоток своєї робочої сили, звільненої від мобілізації.
- Різноманітні обмеження на міжнародну торгівлю, наприклад, скорочення строків розрахунків за експортно-імпортними операціями та обмеження на фінансові операції.
Рада національної безпеки і оборони України має повноваження накладати санкції на іноземні держави, юридичних та фізичних осіб. Підставою для таких санкцій може бути діяльність, яка загрожує національним інтересам, безпеці, суверенітету і територіальній цілісності, а також підтримка тероризму чи порушення прав людини.
Як прямий наслідок, будь-яким юридичним або фізичним особам, що потрапили під санкції України, заборонено інвестувати в українські компанії, а також вилучати свої інвестиції та/або репатріювати свій капітал.
Іноземним інвесторам, які працюють в Україні, необхідно проводити ретельну перевірку своїх зацікавлених осіб, звертаючись до Державного реєстру санкцій. Співпраця з особами, що перебувають під санкціями, може призвести до значних операційних ризиків. Наприклад, контракти можуть бути визнані недійсними через порушення громадського порядку, або платежі можуть бути перервані через заморожування активів.
У відповідь на виклики, спричинені повномасштабною війною, Національний банк України (НБУ) запровадив суворий контроль за операціями з іноземною валютою для стабілізації фінансової системи та запобігання неконтрольованому відтоку капіталу.
Потенційним інвесторам наполегливо рекомендується стежити за сайтом Національного банку України, оскільки він регулярно публікує інформацію про послаблення валютних обмежень.
Іноземним громадянам та юридичним особам, в тому числі українським юридичним особам з іноземними акціонерами, наразі заборонено володіти земельними ділянками сільськогосподарського призначення в Україні.
Нещодавні реформи розширили права власності на землю для громадян України та місцевих суб’єктів господарювання, дозволивши їм володіти до 10 000 гектарів, що є значним збільшенням порівняно з попереднім лімітом у 100 гектарів, який набуває чинності з 1 січня 2024 року. Однак цей привілей не поширюється на іноземних інвесторів.
Суб’єкти господарювання в Україні зобов’язані сплачувати податок на прибуток підприємств з прибутку, отриманого в усьому світі, за ставкою 18%, що є відносно низькою порівняно з аналогічними показниками в інших країнах. Ця ставка також однаково застосовується до приросту капіталу, який класифікується як звичайний дохід. Порівняльний огляд ставки податку на прибуток підприємств в Україні з аналогічними показниками в регіонах та країнах ЄС наведено в Таблиці 1: Вибрані податкові показники: Порівняння України з регіональними країнами та лідерами ЄС.
В Україні більшість корпоративних витрат підлягають вирахуванню, включаючи організаційні та стартові витрати, відсоткові платежі, внески на соціальне страхування, а також витрати на дослідження та розробки (R&D). Крім того, відрахування доступні для окремих благодійних пожертвувань, які можуть відрізнятися залежно від одержувача, наприклад, Збройних сил України, або типу переданих товарів і послуг, таких як засоби індивідуального захисту та медичне обладнання.
Іноземні компанії, що здійснюють діяльність в Україні, оподатковуються на весь дохід, отриманий з українських джерел, і підлягають 15% податку на репатріацію більшості виплат. Однак, якщо між Україною та країною податкового резидентства компанії укладено угоду про уникнення подвійного оподаткування, можуть застосовуватися знижені ставки.
Роботодавці несуть відповідальність за утримання податку на доходи фізичних осіб за ставкою 18% та військового збору за ставкою 1,5% із заробітної плати. Вони також повинні сплачувати єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у розмірі 22% від фонду оплати праці. Для працівників у Дія.City (див. розділ 6.5.3 нижче) можуть застосовуватися нижчі ставки.
Компанії, що працюють в Україні, також можуть бути зобов’язані сплачувати додаткові податки, включаючи місцеві податки на нерухомість, державне мито та екологічний податок. Зверніть увагу, що ці податки можуть суттєво відрізнятися в різних регіонах та муніципалітетах.
ДЛЯ КОМПАНІЙ:
Представляйте свої найкращі проєкти інвесторам і стратегічним партнерам
ДЛЯ ІНВЕСТОРІВ:
Відкрийте перспективні інвестиційні можливості вже сьогодні
Отримайте доступ до всіх матеріалів та документів про економіку України в нашій цифровій бібліотеці.
