У жовтні 2022 року, коли Україна щодня проводила години в темряві, а життя зводилось до пошуку генераторів, павербанків і запасів води, одному українському виробництву довелося пройти власний тест на виживання.
У цей момент у компанії «Технопак» змінився директор. Історія звучить як сюжет фільму: досвідчена адвокатка Олександра Шимборська за один день стає керівницею сімейного бізнесу і мусить рятувати виробництво — без світла, без гарантій, без досвіду управління подібним підприємством.
Через три роки після цього невдалого моменту компанія не просто працює — вона модернізує виробництво, розширює лінійки, інвестує у технології та вважається однією з найстійкіших компаній у галузі гнучкої упаковки. Частково це — завдяки пільговим кредитам та грантам, які у складних умовах дуже допомогли підприємству.
«Я прийшла в компанію, коли здавалося, що осіння темрява має поглинути все. Але коли світла немає — його доводиться запалювати самим», — каже директорка.
Це лонгрід про те, як маленьке українське виробництво пройшло через найгірший період сучасної історії і знайшло спосіб не просто вижити, а вирости.
Сімейний бізнес, про який ви не чули — але яким користуєтеся щодня
Звучить дивно, але факт: «Технопак» — це компанія, продукція якої фізично є у більшості українських холодильників, але назва маловідома широкій аудиторії.
«Можливо, ви про нас не чули, але нашу упаковку ви точно тримаєте в руках щотижня», — жартує Шимборська.
Компанія виробляє полімерну упаковку для харчової промисловості, фармацевтики, рітейлу, побутової хімії, кормів. Це той тип бізнесу, який забезпечує безперебійну роботу цілих галузей і майже ніколи не потрапляє у новини. Стабільна, чесна, тиха робота. До 2022 року.

Удар війни: коли життя та бізнес одночасно провалюються в темряву
Осінь 2022 року стала переломним моментом. У сім’ї Олександри помирає батько — засновник підприємства. А за кілька тижнів росія починає системні удари по критичній інфраструктурі. Виробництво «Технопаку» залишається без електрики на довгі години. Постачальники з Європи не працюють без 100% передоплати, логістика подорожчала в кілька разів, частину працівників мобілізовано, а на складах пустіє сировина.
«Це був суміш горя і шоку. А ще — розуміння, що або я зараз беруся за бізнес, або компанія з 30-річною історією може не дожити до весни», — згадує Олександра.
Їй доводиться повністю зупинити юридичну практику, якою вона керувала 15 років, і зануритися у нову реальність: виробничий графік, переговори з постачальниками, пошук електрики, закупівлі сировини, питання команди. Бізнес живе у режимі «доба за добою».
Перший крок: погляд на гранти крізь недовіру
Слова «грант» і «бізнес» у свідомості багатьох підприємців довго не поєднувалися. Адвокатка за освітою, Шимборська теж сприймала гранти як щось підозріле та надто залежне від бюрократії.
«Я знала приказку: ніколи не майте справи з державою. Коли хтось казав “візьми грант”, я думала: ні, це точно не про нас».
Але коли бізнес опинився перед необхідністю модернізувати обладнання, знайти транспорт і хоч якось знизити фінансовий тиск у складні місяці, гранти стали виглядати не як ризик, а як шанс. Вирішальний момент настав після вивчення нормативної бази та консультацій з інвестиційними радниками. Раціональність перемогла скепсис. Так у «Технопаку» почалася грантова історія — зусилля, яке перетворить виробництво.

Шість програм підтримки, п’ять перемог — і жодної випадковості
За 2023–2024 роки «Технопак» взяв участь у шести різних програмах підтримки. П’ять з них завершилися успіхом:
Грантова програма ЄБРР на компенсацію інвестиційного лізингу;
Грант Мінекономіки для переробних підприємств;
Програма «Створюй!» для жінок-підприємниць;
Кредитна програма USAID із компенсацією відсотків;
Державна програма «Доступні кредити 5-7-9%».
Разом вони сформували фінансовий пакет, що дозволив компанії не просто працювати, а стратегічно перебудувати виробничі процеси.
Екшн-сцена: підрядник за 20 км від фронту
Найяскравіша частина цієї історії стосується гранту на виробниче обладнання від Мінекономіки. Вимога програми була чіткою: обладнання має бути українського виробництва або через українського постачальника. Це ускладнювало пошук, адже більшість галузевого обладнання — імпортне. Після довгих пошуків компанія знаходить виробника. ФОПа. З Дніпропетровської області. З села, яке знаходиться за 20 кілометрів від фронту.
«Момент, коли прийшло підтвердження, що нам виділили 1,25 млн грн, я не забуду ніколи. Перша думка: вау, невже? Друга: а цей виробник узагалі досі існує?»
Усі лінзи ризику раптом зійшлися в одній точці. З компанії вирушає передоплата: 1 250 000 грн грантових коштів і стільки ж власних. І далі — очікування. Кожного ранку команда переглядає новини: чи бомбили цю територію, чи збереглося виробництво, чи не згоріли гроші, обладнання і шанс на модернізацію?
Це був найризиковіший бізнес-крок, на який «Технопак» коли-небудь наважувався. І він повністю виправдався. Обладнання виготовили, доставили, запустили. Саме завдяки цьому гранту компанія отримала статус критично важливого підприємства — а це вже рівень кадрової, податкової та операційної безпеки.

Навантажувач, якого називають «наш Феррарі»
На протилежному полюсі — грантова програма «Створюй!» для жінок-підприємниць. Компанія отримала $15 000 на придбання навантажувача — техніки, що здатна замінити одразу кількох працівників і пришвидшити логістичні процеси. У команді його прозвали «наш Феррарі».
«Все було так просто, що ми не вірили: купили, прозвітували, працюємо — і ніяких зайвих питань».
Ця програма відзначилася мінімальною бюрократією та максимальною прозорістю — і стала улюбленою в компанії.
ЄБРР, USAID і 5-7-9: екосистема виживання
Особливо важливою стала підтримка ЄБРР: програма компенсувала лізингові платежі за транспортний засіб, без якого логістика завмирала б у часи нестачі ресурсів.
Програма USAID допомогла знизити вартість кредиту до 7% — у період, коли інфляція та облікова ставка робили кредитні продукти фактично недоступними.
«У якийсь момент це стало грою: один грант відкриває двері до наступного. Але головне — ви повинні чітко знати, чого хочете».
Після завершення USAID-компенсацій компанія приєдналася до державної програми «5-7-9», щоб зберегти доступ до дешевих кредитних ресурсів.
Бізнес-результат: модернізація, кадри, зростання та нові ринки
Гранти стали для компанії не «легкими грошима», а ресурсами, які створили ефект прискорення. Що вони дали «Технопаку»:
1. Модернізацію виробництва. Нове обладнання дозволило розширити виробничі лінії та збільшити пропускну здатність.
2. Нові робочі місця. Грант Мінекономіки вимагав створити 5 робочих місць — і компанія виконала це навіть із запасом.
3. Статус критично важливого підприємства. Це означає стабільність для команди та можливість планування.
4. Підвищення стійкості в кризових ситуаціях. Ці кошти стали тією «подушкою», якої бракувало, коли ринок хитало з боку в бік.
5. Репутаційний капітал. Компанія, яка успішно реалізувала кілька кредитних та грантових проєктів, автоматично отримує більше довіри від наступних програм і партнерів.
6. Можливість інвестувати, коли інші заморожували розвиток. У період, коли більшість компаній скорочували витрати, «Технопак» купував обладнання.

Погляд уперед: «Стукайте — і вам відчинять»
За останні три роки «Технопак» залучив приблизно 3 000 000 грн грантових коштів. У період енергетичної нестабільності, логістичного хаосу та економічних гойдалок це стало не просто фінансовим порятунком, а еволюцією бізнес-мислення.
«Мій єдиний жаль — це те, що перший грант був таким маленьким. Якби я знала, що це працює, я б просила більше», — сміється Шимборська.
Її історія — про сміливість приймати рішення, коли обставини нібито кричать «стоп». Про те, що гранти — це не про халяву, а про відповідальність, планування й амбіції. І про те, що навіть у часи війни український бізнес може зростати.
«Стукайте — і вам відчинять. Може, не з першого разу. Але дверей зараз багато — і кожні ведуть до можливостей».
